Арсен Мірзоян - Для всіх

Поміж верстатів масло-жовтими калюжами
І супорта поїли направляючих,
Цей D-500 ніколи, звісно, не одужає,
Нове тисячоліття не було вражаючим.
Усі безглузді заходи колись проваляться,
І він зупиниться, і поглине мартен,
Людина не залізо, тобто не ламається,
Але ніколи так не проживе...

Без відпусток і без вихідних,
Без перерви на обід, просто так для всіх,
Під пекучим сонцем ми підталий сніг,
Скільки б ти так зміг? Просто так, для всіх?
Відпусти мене, припини слова,
Придивись навколо те, чого не чекав,
Всі мої пісні, всі, що я писав,
Я не тим живу, ніхто мені не сказав...

Шпарини зморшками поміж колон,
Є трохи сили ще єднати береги,
Ніхто не привертав любов твоїх долонь,
Ти просто так їх любиш, просто так їх любиш...
Сторіччя босими ногами у воді і втома,
Якби хотів руками ванти розірвав,
Але у кожну мить когось несеш додому,
Там не пробачать фразі