Андрій Кравченко

Вітер вольний

А я вийду в поле. Стану вітром вольним.
Знаю ціну правди, знаю смак поразки,;
Та душа жива, хоч давно брела.
І життя рубало мене без підказки;
Я стояв, як камінь, не схилив чола.
А я вийду в поле,;
Стану вітром вольним.
Та на повні груди,;
Щоб не чули люди.
Ах, болить душа,;
Болить не спіша,;
Болить потихеньку;
Моє серденько.
І не раз я падав та вставав від болю.
Сивина на скронях це як оберіг.
Розривали вітри на широкім полі,;
Був на дні не раз, але честь зберіг.