MILADANA

Дощ іде

Але, але, дощ іде то є краплі то не сльози;
Але, але дощ іде у руках твоїх троянди досі;
Але, але, дощ іде душа поранена серйозно;
Але не край, звикай така вона любов доросла;
А любов солодка мучить то любов, дівчинко моя;
Від абьюз, то йди рішуче доля не твоя;
Знай знай, все так, як то має бути дай дай же сили, його забути;
Знай знай, життя- то колючі квіти з ними жити треба вміти;
Тож бувє так він тепер чужий;
Чим із ним ніяк краще вже самій;
Не дзвони йому правди не шукай;
Не питай чому просто відпускай!