ZLATA OGNEVICH

На нашому поверсі

А на нашому поверсі чути тільки про кохання в голосі,;
До щастя берем таксі - і всі екси повтікали бігом усі.
На нашому поверсі знову ми закохаємось по весні,;
На нашому поверсі грають наші найкращі пісні.
Ми берегли і тендітно цінили ми,;
Щастя тримали в руках так міцно.
Стали слова ніжними, милими,;
І в обіймах нам не тісно.
Іноді здається, що кохання - вічне,;
Швидко догорає, як від вітру свічка.
І ті, хто вчора ще були удвох,;
Сьогодні один одному - ніхто.
А на нашому поверсі чути тільки про кохання в голосі,;
До щастя берем таксі - і всі екси повтікали бігом усі.
На нашому поверсі знову ми закохаємось по весні,;
На нашому поверсі грають наші найкращі пісні.
Від почуттів здавались пустими нам;
Вулиці і проспекти міста.
Тільки любов, ніби таки жила;
Давно у наших вікнах.
Іноді здається, що кохання - вічне,;
Швидко догорає, як від вітру свічка.
І ті, хто вчора ще були удвох,;
Сьогодні один одному - ніхто.
А на нашому поверсі чути тільки про кохання в голосі,;
До щастя берем таксі - і всі екси повтікали бігом усі.
На нашому поверсі знову ми закохаємось по весні,;
На нашому поверсі грають наші найкращі пісні!