kolibri

Скло блакитних вітрин

Скло блакитних вітрин ніби між нами лід.
Ти крізь мене дивишся, ніби я тільки привид.
Світ тече по колу, вулиці мій лабіринт.
Я ловлю відблиски тебе у кожному синім склі.
Тиша між словами звук, який мене гріє.
Місто знов мене ховає у свої холодні мрії.
В голові шумить, та я вже не відрізняю.
Де сон, а де ти я просто зникаю.
Скло блакитних вітрин я тону в цьому світлі.
Твої очі, як лід, але я лечу безкрило.
Місто дихає димом, і нам з ним так схоже.
Все, що справжнє, завжди трішки тривожне.
Ми розмиті силуети у тумані реклами.
Я шукаю себе між сигналами й драмами.
Світ миготить немов кадри VHS.
І я вловлюю моменти, поки серце ще є.