Андрій Кравченко

Дитинство

Памʼятаю я те зоряне небо в дитинстві памʼятаю я, як пильно дивився у даль!
Та вернути не можу, не можу ту пісню і на серці моїм, і на серці печаль!
Душу, душу, душу розриває болить, болить серденько моє!
У свого дитинства запитаю де ти, де ти, де ти, де ти є!
О мій сон, не кінчайся ніколи ти затримайсь, прошу, я так хочу туди!
Там, де хлібом все пахне і в куточку ікони у дитинство своє, де щасливі були!
Хоча б на секунду туди повернутись побігти далеко, щоб ніхто не догнав!
І до баби і з дідом на мить пригорнутись до дитинства свого!